Романчук Богдан Володимирович - учасник російсько-української війни. Солдат, командир відділення десантно-штурмової бригади.
Народився 8 вересня 1987 р. у селі Лісниче, Бершадського району, Вінницької області. Згодом родина переїхала до с. Крушинівка Бершадського району, де і закінчив місцеву школу. Зважаючи на важкі обставини у сім'ї вирішив працювати, аби допомогти матері ставити на ноги молодших дітей - брата та сестер. Довгий час працював на різних підприємствах у Вінницькій області та м. Києві. За іронією долі потрапив до міста Малин, де працював на місцевій меблевій фабриці, м'ясному комбінаті, пилорамі в с. Нові Вороб'ї. Обожнював риболовлю та готувати, навіть під час бойових дій, перебуваючи у самому пеклі війни, завжди готував побратимам щось смачненьке.
З початком повномасштабного російського вторгнення три дні провів під військоматом, маючи величезне бажання стати на захист Батьківщини. У січні 2024 р. був мобілізований до лав ЗСУ. Вірний своїй Батьківщині, відповідальний та наполегливий - згадують про нього побратими. 4 вересня 2024 р. в результаті поранень несумісних з життям, отриманих під час виконання бойового завдання та стрілецького бою з противником, Богдан Романчук загинув поблизу населеного пункту Олександрівка, Кореневського району, Курської області, російської федерації.
Рідні згадують: "Втрата Богдан кровоточить болючою раною в наших серцях. Так багато мрій і прагнень він не встиг втілити в життя... Не встиг насолодитися батьківством... Ще так багато хорошого міг би зробити... В нашій пам'яті він завжди залишиться добрим, щирим, люблячим, працьовитим, у будь-який час готовим прийти на допомогу".
Його не дочекались мама, тато, дружина, дві маленькі донечки і син, дві сестри і брат.
Похований Богдан Володимирович на новому Городищанському кладовищі м. Малина.
