Коротка історична довідка Бершадської територіальної громади
Бершадська міська територіальна громада утворена 25 жовтня 2020 року шляхом укрупнення Бершадської міської ради та 18 сільських рад Бершадського району Вінницької області (загалом 29 населених пунктів). Адміністративним центром громади є місто Бершадь (статус міста отримала в 1966р.).
Бершадська міська територіальна громада розташована у південно-східній частині Вінницької області та межує з Одеською та Кіровоградською областями. Суміжні адміністративно-територіальні одиниці: Ольгопільська, Чечельницька, Ободівська,Тростянецька, Соболівська, Джулинська територіальні громади. Бершадська міська територіальна громада входить до укрупненого Гайсинського району з центром у м. Гайсин, відстань до якого 69 км.
Сьогодні до складу громади входить 29 населених пунктів, з яких одне місто та 28 сільських населених пунктів. Чисельність наявного населення складає 44,3 тис. осіб, з яких міське - 12,7 тис.чол, сільське –31,6 тис.чол. 20,5% - діти шкільного та дошкільного віку. Густота населення в громаді 50,7 осіб/км2.
Територія розташована у межах лісостепової зони, на Придніпровській і Подільській височинах, природною межею яких є річка Південний Буг з притоками Дохною, Берладинкою, Удичем, Сурою, Яланцем.
Розвідані родовища прісних підземних вод для водопостачання та мінеральних столових вод. Серед них відоме «Зеленогайська» с.Флорине.
Найбільш поширені нерудні корисні копалини: граніт, глина, кварцові піски, каолін.
Наш край багатий на пам’ятники старовини. Він досі таїть у собі чимало недосліджених скарбів. На Бершадщині виявленно 22 пам’ятки археології: поселення трипільської культури, кургани, черняхівські та ранньослов’янські поселення та ін.
Трипільська культура разом зі скіфською та давньоруською, є однією із вершин розвитку стародавньої цивілізації на теренах сучасної України. На території нашої громади відомо 5 трипільських поселень, але в дійсності їх було набагато більше. Знайдені знаряддя праці трипільців свідчать про комплексний різноплановий та багатогалузевий характер їх господарської діяльності. Головною прикметою трипільської культури було гончарство. У знахідок цієї культури багато різноманітного посуду, який вражає багатством форм,орнаменту. Найбільшого розквіту господарство та культура трипільців досягли в середині IV- на початку III тис до н.е.
Археологічні пам’ятки даного періоду було знайдено в таких селах: Баланівка, Вовчок, Велика Киріївка, Лісниче, Мала Киріївка, Маньківка, Устя, Флорине та ін.
Наступний – бронзовий вік – на території України тривав близько тисячі років (XVIII-IX ст. до н.е.). У той час на нашу територію проникли скотарські племена – ямники, які принесли традицію курганних могильників. Є кургани і на Бершадщині, але вони не достатньо вивчені.
Друга половина III - початок II тис. до н.е. – час найвищого розквіту ямної культури.
На рубежі VII-VI ст. до н.е. на степових та лісостепових просторах Північного Причорномор’я формується місцевий союз землеробських та скотарських племен – Скіфія. Ще стародавній грецький історик Геродот вказує на таку групу «скіфів», як скіфи-ратаї, що жили якраз у лісостеповому Правобережжі та вирощували хліб. Вздовж Південного Бугу у ті часи відбувався жвавий торгівельний обмін. Місцеві скіфи-ратаї ввійшли у тісні контакти із греками північного узбережжя Чорного моря (Ольвія та ін.), збуваючи на південь надлишки хліба, продукти скотарства та рабів-полонених. Вони отримували ремісничі вироби, предмети розкошу, вино тощо.
Перші слов’яни, зарубинці, під тиском сарматів відійшли від Дніпра до Південного Бугу наприкінці I – у II ст. н.е., залучивши у процес синтезу слов’янської матеріальної культури місцевих нащадків скіфів-ратаїв.
У той самий час сюди проникають нові хвилі слов’ян із заходу. На Правобережжі України формується черняхівська культура (III-V ст.). Лісостепова група черняхівської культури належала слов’янам. У слов’ян-черняхівців основним заняттям було орне землеробство, високого рівня досягли ремесла, розвивалася торгівля. Пам’ятки даної археологічної культури були знайдені в таких селах: Баланівка, Війтівка, Кошаринці, Осіївка, Сумівка, Флорине, Яланець. Характерною рисою черняхівських поховань є кераміка чорна зроблена на гончарному крузі, стріли, наконечники стріл.
Є тут елементи й вельбарської культури германців. В III ст. готи-германці рухалися вздовж Південного Бугу. Можливо, що готське коріння збереглося у назві місцевої річки Бершадки (тільки набагато пізніше названої Берладинкою) та самого міста Бершаді.
Слов’яни лісостепової частини Південного Бугу у VII-X ст. продовжували попередні традиції - племена білих хорватів, тиверців, уличів. Пам’ятки ранньої слов’янської культури знайдені у селах Баланівки та Красносілки.
У IX – XIII ст. територією нашого краю прокотилися хвилі кочових племен: угорці, печеніги, половці, монголо-татари. Врешті, на Побужжі залишаються тільки слабкі залишки колись сильної слов’янської колонізації.
Наш край завжди був на межі Лісу та Степу, Заходу та Сходу, на стику двох цивілізаційних шляхів, двох способів життя. Трипільці і ямники, чорнолісці і скіфи, венеди і готи, анти і авари, уличі і угри з печенігами. Між ними був й цивілізаційний обмін й тотальне протистояння. Різні племена і народи, які мешкали тут на різних етапах історії, впливали на культурні традиції місцевого населення, на певний час або ж назавжди стаючи його частинами.
Як відомо, Бершадь внесена до Реєстру історичних міст України. Відповідно, це зобов’язує уважно поставитись до минулого цього міста, його вивчення, популяризації, архітектурного та екологічного захисту історичного середмістя тощо.
В середині ХIV ст. наше Поділля було самостійним князівством, на чолі якого стояла родина князів Коріатовичів. Брати Юрій, Олександр, Костянтин та Федір вдало лавірували між сильними сусідами – Литвою, Волинню і Польщею, орієнтуючись більше на останню. Згодом, литовський князь Вітовт, зосереджуючи усі сили проти Польщі, наділив подільськими землями іншого представника з когорти Гедиміновичів – Дмитра Корибута, сина славнозвісного Ольгерда. Якщо це так, то князь Корибут є родоначальником відомих у нашому краї династій Збаразьких та Вишневецьких.
За місцевою традицією часом появи Бершаді вважають 1459 рік. Ця дата умовна, адже підтвердження її архівними даними допоки не відоме. Можна лише стверджувати, що розташування Бершаді свідчить на користь досить раннього існування тут поселення та зведення литовської фортеці. До речі, час, про який говоримо, був досить сприятливим для просування цивілізованого життя в степу між Дніпром і Дністром.
Існує припущення, що назва міста походить від тюркського «брег» - «охорона». Є думка, що назва походить від татарського «береш» - «бритва». Деякі етимологи пов’язують топонім з легендою про дочку воєводи - Бершаду, яка очолила захист міста від татар. Можливо також, що назва міста походить від прізвища німця Бернша, який першим почав забудову поселення.
На рубежі ХV-ХVІ ст. сталася катастрофа: майже всі українські землі були спустошені кримськими татарами. Залишатися жити на татарському порубіжжі могли тільки відчайдухи, які й започаткували нову військово-господарську корпорацію – козацтво.
У другій половині ХVI у (1569 році) внаслідок Люблінської унії Польща та Велике князівство Литовське об’єдналися в єдину державу Річ Посполиту.
За часів Речі Посполитої Бершадська земля належала великим землевласникам Збаразьким, Вишневецьким, Потоцьким, Мошинським.
В 1595 році Володарем Бершаді стає князь Януш (Іван) Збаразький – литовсько–руський князь.
У 1617 р. фортеця Бершадь була спалена посланцем Юрія Збаразького П’ясковським на вимогу турків. Про сумні події 1617 р. розповідає Іван Франко у статті «Спалення Бершаді». Під час польсько-турецьких переговорів у Буші турки скаржилися: здобувши через свою енергію у всяких ділах становище старшини в Бершаді, Василь Босий призвичаїв міщан до того, що вони відти почали робити часті напади. Недовго перед тим, наприклад, Босий, узявши в полон свояка одного із турецьких воєвод, демонстративно тримав його в кайданах. Посланці султана Ахмеда скаржилися на зухвальства козаків і виставляли давні і нові шкоди. Під цим приводом вони домагалися знищення містечок, що були осідками козаків.
Поляки опиралися вимозі знищити стільки важливих фортець. І тоді турки виголосили ультиматум султана, що коли поляки не згодяться зруйнувати свого містечка Бершаді, розташованого над річкою Аскіякою, прозваною Малим Дніпром, їм велено зірвати перемовини. Гонорова шляхта зметикувала, «що легше дійти до миру через шкоду, ніж через війну». Поляки лише остерігалися, щоб цьому не спротивилися князі Збаразькі, яким належало містечко. Одначе все залагодив великий коронний гетьман Жолкевський. Він домовився із Єжи Збаразьким, котрий на той час перебував зі своїми вояками у розташуванні гетьманських військ.
Останній великодушно відступив м. Бершадь. Тим більше, що після козацького нападу на його маєтки у 1613 р. старший Збаразький став противником козацтва.
Напередодні нищення Бершаді козаків терміново послали у похід, начебто перейняти орду. Тоді П'ясковський прибув з польським загоном до Бершаді. Повідомивши міщан, що їм загрожує напад ворогів, він схилив їх до того, аби схоронилися в безпечніше місце. Сам же, не гаючи часу, велів кільком посвяченим у таємницю людям підпалити містечко.
Після подій 1617 р. краківський літописець Петрицій оповідає, що “козаки, розлючені, не лише до порту і найближчих приморських, а й до внутрішніх міст і сіл турецьких стали проникати, облягати й руйнувати”. Отже, бершадські козаки не знали про задум шляхти й були впевнені, що місто спалили турки.
Після спалення Бершаді люди почали заселяти лівий берег річки Берладинки, яка тоді так називалась. Уже в ХVІІІ ст.. в м. Бершадь прибуло багато євреїв, які займалися торгівлею, ремісництвом та корчмарством. В історії Бершаді започаткувався новий етап – становлення ремісничого містечка, яким воно й залишилось до ХХ століття.
З 1648 р. до 1657 року тривала народно – визвольна війна українського народу під керівництвом Богдана Хмельницького. Навесні 1648 року був утворений Уманський козацький полк, як адміністративно – територіальна і військова одиниця, до якого входили Бершадська сотня.
В 1648 р. Бершадь стала сотенним містом Уманського полку.
У 1667 році після Андрусівського перемир’я Бершадь відійшла до Польщі, як і вся Брацлавщина.
В 1672 р. Бершадь було зруйновано військами Османської імперії.
Цікавою для вивчення історії нашого краю є праця французького інженера і картографа середини XVII ст. Гійома Левассера де Боплана «Опис України». На карті Боплана відзначені такі населені пункти краю як: Бершадь, Баланівка, Киріївка, П’ятківка, Яланець.
У 1702 – 1704 рр. Брацлавщина, у тому числі Бершадшина, брала участь у народному повстанні під проводом Семена Палія проти польсько-шляхетського гніту та в інших селянських повстаннях, які ввійшли в історію під назвою Гайдамаччина.
Надвірні козаки Бершаді підтримали селянсько-гайдамацьке антифеодальне повстання у 1734 році.
В 1768 р. біднота Бершаді та навколишніх сіл приєднались до загонів Максима Залізняка й Івана Гонти, коли ті здобули Умань.
В наслідок другого поділу Польщі (1793р.) територію Брацлавського воєводства захопила Російська імперія і на його територіальній основі 2 (13) квітня 1793 року було створено Брацлавське намісництво. Бершадь відійшла до складу Російської імперії. Одним із тринадцяти округів стала Бершадь.
З 1795 року Бершадь – повітове місто Подільської Губернії.
У грудні 1796 року на території Правобережної України замість намісництв було утворено три губернії: Київська, Волинська, Подільська, центром останньої стало місто Кам’янець-Подільський. Бершадь – повітове місто Подільської губернії. Було затверджено титульний герб міста, на якому зображено вал земляного укріплення.
1797 р. заснування старообрядницького села Пилипонівка. Це загальноприйнята дата, але згідно з атласом Речі Посполитої ХVІІ століття старообрядці поселились тут на початку другої половини ХVІІ століття. Населення її складало 226 жителів у 1835 р., 608 жителів у 1868 р., 287 осіб чоловічої статі та 174 старообрядницьких господарств – в 1891 р. Храм у честь Покрови Пресвятої Богородиці, побудований в Пилипонівці в 1885 році, є пам’яткою архітектури та містобудування на сьогоднішній день.
Поруч із містечком ще у XVII ст. з’явився православний Свято-Преображенський чоловічий монастир, який постійно діяв, і навіть у часи унії зберігав православ’я.
В 1804 р. Бершадь стає містечком Ольгопільського повіту. Відомості про цю подію знаходимо в записках Вігеля – ад’ютанта імператриці Катерини ІІ, який розповідає про такий випадок. Катерина ІІ зупинилася в селі Рогізці для чаювання. Її дуже сподобалась навколишня місцевість – широкий степ з барвистою дикою рослинністю. Тут володарка вирішила перейменувати Рогізку, назвавши її на честь своєї онуки, княжни Ольги Павлівни – Ольжиним містом, тобто Ольгополем. Імператор Павло І – батько Ольги, переглядаючи склад повітів, побачив назву нового міста, яка йому теж сподобалась, і одним розчерком пера вирішив долю міста Бершаді. З того часу, більше ніж сто років, воно було підпорядковане Ольгопільському повіту. Такий адміністративний поділ існував аж до 1923 року.
В 1819 році Петро Мошинський заклав у Бершаді свою головну резиденцію і збудував тут над річкою класичний палац.
1824 році побудована Петром Мошинським цукроварня у Воронах, а в 1873 році був побудований Бершадський цукровий завод.
З 1904 р. м. Бершадь знову стало містом. У містечку, за свідченням дослідника, історії, археології, етнографії, архітектури Поділля, краєзнавця - Ю. Сіцінського, у 1901 р. працював цукровий і винокурний завод. Жителів православних 763 чоловічої статі і 746 жіночої статі. Всі малороси-селяни, переважно займаються землеробством і роботою в цукровому заводі. Є в місті євреї, які займаються переважно ремеслами, як-то: бондарство, шевство, ковальство, кравецтво та ін. Крім того, тутешні євреї славляться вичинкою «талисів», які на розхват беруться в такі населені пункти, як, наприклад, Варшава, Бердичів, Брест і інші. (Згідно перепису населення 1897 р. в Бершаді проживало 8885 чоловік. З них євреїв – 6603.)
У 1889 р. в Бершаді було 8 синагог та 7 молитовних будинків. Найбільшою будівлею міста була Велика синагога – головний осередок бершадських євреїв, зруйнований за часів радянської влади. До цього часу діє лише одна Мала синагога.
У Бершаді діяли: церковнопарафіяльна школа, міністерське народне училище – з 1865 р., школа грамоти для дівчат – з 1892, реміснича школа при монастирі. З 1911 р. – приватні чоловіча і жіноча торгові школи.
1917 – 1920 рр. період Громадянської війни. Відбулась жорстока боротьба між різними політичними силами. Не оминуло це і Бершадь. Після Жовтневої революції провели цілу низку адміністративних поділів.
1920 р. організовано Бершадський район із 5 волостей.
1922 р. Бершадь стає районним центром Ольгопільського повіту.
1923 р. в УРСР були створені райони шляхом укрупнення й перерозподілу волостей. Замість поділу на губернії, повіти й волості запроваджено поділ на округи, райони й сільради. 7 березня 1923 року Бершадь увійшла до новоствореного Гайсинського округу. Після ліквідації Гайсинського округу 3 червня 1925 року Бершадь переходить до Тульчинського округу.
У 1929 році наш край, як і всю Україну охопила катастрофічна за наслідками суцільна колективізація. Колективізація викликала масовий опір в українському селі. В 1930 р. на Поділлі відбувалися повстання селян проти колективізації в усіх без винятку районах. Всі повстання були придушені збройною силою. Доведені до відчаю люди, суцільною колективізацією і розкуркулюванням, не зупинялися й перед вбивствами. До «терористів» застосовувалася найвища міра покарання – розстріл. Намагаючись зламати опір колективізації, Політбюро ЦК ВКП(б) та вірні сталінці з ЦК КП(б)У, обидва уряди, центральний і республіканський, вирішили виморити годувальників країни голодом.
Голодомор 1932-1933 років став наслідком злочинного ставлення більшовицького керівництва до долі мільонів людей. Втрати населення Бершадського та Джулинського районів в 1932-1933 рр. склали 18,3 та 14,8 тисяч осіб, разом – 33,1 тисяч осіб.
Після ліквідації Тульчинського округу 1 липня 1930 року Бершадь було віднесено до Уманського округу. 15 вересня 1930 року після ліквідації округів в Україні Бершадський район стає окремою адміністративною одиницею серед 484 районів України.
В 1932 (27 лютого) утворено Вінницьку область, до якої увійшло 69 районів, в тому числі Бершадський і Джулинський. Бершадь стає районним центром Вінницької області.
З 29 липня 1941 р. Бершадь була окупована німецькими й румунськими військами. 1 серпня 1941 року правобережна Бершадщина, включно із райцентром, відійшла до союзниці німців – Румунії. Лівобережжя Бугу залишилося під контролем нацистів і ввійшло до складу рейхскомісаріату «Україна». Розпочиналися безправні й трагічні роки окупації.
В місті було створено гетто, до якого входило 12 провулків та 337 будинків. Гетто не було обгороджено колючим дротом, однак вихід за його межі карався смертю. Восени 1941 р. в Бершадське гетто депортували майже 20 тисяч буковинських та бессарабських євреїв. Бершадське гетто стало одним з найбільших у Трансністрії.
В першу зиму окупації під час епідемії тифу загинуло більше половини населення гетто. Помирало 150-200 чоловік в день. Тільки весною ці жертви були поховані в шести братських могилах. В Бершадському гето у період війни загинуло майже 26 тис. євреїв.
Бершадщина сповна відчула на собі тягар окупації.
14 березня 1944 року Бершадь була звільнена військами 52-ї армії 2-го Українського фронту під командуванням Маршала Радянського Союзу Конєва І. С. у складі цих військ діяла й 62-га стрілецька дивізія, якою командував генерал-майор Дричкін Д. А., уродженець с. П’ятківки. А вже 15 березня останні населені пункти Бершадщини: Кидрасівку, Голдашівку, Михайлівку та Романівку.
Гордістю нашої, Бершадської територіальної громади, є щість Героїв Радянського Союзу, які воювали на фронтах Другої світової війни, захищаючи нашу Батьківщину: Савелій Бойко з с. Флорине, Григорій Івашко з с. Малої Киріївки, Дмитро Ковальчук з с. Кидрасівки, Петро Лещенко з с. Михайлівки, Анатолій Наконечний, який працював на Бершадському цукровому заводі та Петро Ніколаєнко, який працював у Бершадському районному відділі міліції.
Наша Бершадська земля стала місцем Подвигу десятків кращих синів Вітчизни. За мужність на Бершадській землі, за справжній героїзм було присвоєно звання Героя Радянського Союзу 12-ти мужнім воїнам:
Мельникову Віктору Івановичу (посмертно)
Мехніну Федору Миколайовичу (посмертно)
Буц Андрію Федоровичу
Гущіну Миколі Федоровичу
Короленко Григорію Федотовичу
Лялько Григорію Григоровичу
Нєсветайлову Володимиру Івановичу
Нікітіну Івану Мойсеєвичу
Островерх Івану Григоровичу
Пономаренко Віктору Івановичу
Рибалко Олександру Гавриловичу
Туфтову Івану Микитовичу
1947 року Бершаді було надано статус селища міського типу з правом на присадибну землю не більше 0.12 га.
У 1959 році Джулинський район був приєднаний до Бершадського.
1962 р. відбулося укрупнення районів.
1965 р. ліквідовано Бершадську сільраду, село Бершадь переведено в смугу селища міського типу Бершадь.
В 1966 р. Постановою Верховної Ради УРСР Бершадь було оголошено містом, до складу якого увійшли села: Бершадь, Піско-Бершадь, Пилипонівка з хуторами Татарки, Жорняки та Ворони.
Бершадщина за повоєнні роки стала одним із провідних в області і країні по вирощуванню високих врожаїв сільськогосподарських культур, а у 1977 р. було присвоєно звання району високої культури землеробства.
За великі досягнення 11 трудівників нашого краю були удостоєні звання Героїв Соціалістичної праці: Глущенко Галина Євдокимівна, Дяченко Іван Омелянович, Качур Василь Захарович, Климбовський Олександр Андрійович, Маринич Марія Микитівна, Плахотна Олена Савівна, Судачок Тимофій Миколайович, Химич Василь Петрович, Хрипливий Василь Іванович з, Чернега Микола Євдокимович, Шморгун Митрофан Полікарпович.
Бершадь почала розбудовуватись і розширюватись. Державні установи переносили зі старого містечка й будували переважно в північній і північно-західній частині міста. З’явилися нові будівлі: автошкола (1968 р.), райвиконком та міськрада (1972 р.), будинок культури (1969 р.), розширений лікарняний комплекс (1972 р.), будинок колгоспного ринку (1973 р.), музична школа (1975 р.), військкомат, суд і прокуратура, міліція, добудова середньої школи №1 (1982 р.) та інші будівлі.
Україна, проголосивши 24 серпня 1991 року свою незалежність, прагне жити в мирі та дружбі з усіма державами світу. 6 грудня 1991 р. Верховна Рада прийняла постанову про створення Збройних Сил.
У кінці лютого — початку березня 2014 року перекинуті з Росії і кримських баз Чорноморського флоту РФ війська без розпізнавальних знаків окупували
16 березня 2014 року на території Криму і міста Севастополя пройшов псевдореферендум про статус півострова, за сфальсифікованими результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський Союз, ні США не визнали це голосування і вважають, що Крим Росія анексувала.
Конфронтація насильства на Сході України розпочалася в середині квітня 2014 року, коли озброєні групи проросійських активістів почали захоплювати адмінбудівлі та відділки міліції у містах Донбасу. Поступово протистояння переросло у масштабний воєнний конфлікт, який не завершився і зараз.
В умовах сучасної агресії Російської Федерації на сході України та окупації Криму ми маємо пам’ятати про мужність наших захисників і ту дорогу ціну, яку вони заплатили і нині платять, віддаючи свої життя за незалежність.
Нажаль, ми маємо серед загиблих і наших земляків-героїв, які полягли за нашу свободу вже в сучасний час, а це:
Юрій Коваленко 15.07.2014р. з с. Флорине
В’ячеслав Дремлюх 29.08.2014р. з м. Бершаді
Юрій Барашенко 3.08.2016р. з с. Маньківки
Вшановуючи пам’ять загиблих воїнів у м Бершаді та в с. Флорине названо вулиці Юрія Коваленка та вулицю В’ячеслава Дремлюха в м. Бершаді. Встановлені меморіальні дошки полеглим воїнам: Ю.Коваленко та В.Дремлюху на території Бершадської ЗОШ I-III ст. №3 та Ю.Барашенку на території Красносільської ЗОШ I-III ст. Відкритий пам'ятник присвячений захисникам України Юрію Коваленку та В’ячеславу Дремлюху.
З метою підвищення якості та прозорості надання адміністративних послуг в 2013 році створений та працює в м. Бершадь Центр надання адміністративних послуг, яким надається 107 видів адміністративних послуг.
Промисловими підприємствами на території Бершадської територіальної громади є: ДП «Бершадське лісове господарство» (виготовлення виробів із деревини), ТОВ«Будматеріали» (виробництво каменю бутового, щебня), СТ «Надія» (виробництвоковбасних виробів), ПрАТ «Бершадський електротехнічний завод» (виробництво низьковольтної апаратури), ПрАТ «Птахомбінат «Бершадський» (виробництво та переробка м’яса птиці).
Бершадська територіальна громада по пріоритету виробництва є
сільськогосподарською. Спеціалізується на виробництві зернових, технічних культур та тваринництві.
Загальна площа сільськогосподарських земель становить 65,7 тис. га, з них: ріллі –59,7 тис. га.
Господарською діяльністю займається більше 100 господарств різних форм власності, з яких: Ф/Г, ТОВ (СТОВ), ПрАТ, ПСП та інших форм власності, які мають в користуванні сільськогосподарські землі.
Провідними господарствами громади, що займаються вирощуванням зернових та технічних культур є: ПП «Валентина», ПрАТ «Зернопродукт МХП», ТОВ «Лан», ТОВ «Осіївське», ТОВ «Устя», ПП «Протехагросервіс», СТОВ «Нива», ПП «Явір-агросервіс»,ФГ «Агро –В», ПрАТ «Птахомбінат «Бершадський».
Малий та середній бізнес забезпечує вагомий внесок у вирішенні проблем зайнятості, формуванні дохідної частини місцевого бюджету. Частка єдиного податку в структурі власних надходжень становить 23%.
Галузева структура малого підприємництва свідчить, що більш привабливою для розвитку бізнесу залишається невиробнича сфера. Лідируюче місце продовжує займати роздрібна торгівля. Представниками малого бізнесу обслуговується велика частина сфери споживчого ринку.
Також діяльність суб’єктів малого підприємництва зосереджується у сфері надання послуг, будівництва, ремонту житла, виготовлення вікон, виробів з деревини та металу.
Загальна середня освіта реалізовується у 1 навчально-виховному комплексі, 14 загальноосвітніх школах І-ІІІ ступеню, 10 школах І-ІІ ступеню. В даних закладах навчається 4462 учнів, загальна кількість класів складає 279. Середня наповнюваність класів становить 15,9 учн./клас.
Освітній процес у громаді забезпечують 580 педагогічних працівників. Початковою освітою охоплено 1700 дітей, із них, у перших класах навчається 396 учнів. Функціонує 105 класів. Перших класів нараховується 26, середня наповнюваність яких складає 14,7 учнів/клас.
Створено комунальну установу «Бершадський інклюзивно-ресурсний центр», в штаті якого працює п’ять працівників педагогічного персоналу та два обслуговуючого. 37 особливих дітей у 14 закладах загальної середньої освіти району охоплені інклюзивною формою навчання. Придбано спецавтомобіль вартістю 1,3 млн. грн. для надання додаткових послуг для дітей, що обслуговуються в центрі.
На території громади функціонують заклади охорони здоров’я первинного, вторинного рівнів та станція екстреної медичної допомоги.
Первинний рівень представлений 9 амбулаторіями загальної практики сімейної медицини (с.Баланівка, с.Війтівка, с.Маньківка, с.Михайлівка, с.Осіївка, с.Сумівка, с.Устя, с.Флорине, с.Яланець), 11 фельдшерсько-акушерськими пунктами (с.Бирлівка, с.Велика Киріївка, с.Кидрасівка, с.Кошаринці, с.Красносілка, с.Лісниче, с.Шумілів, с.Крушинівка, с.Мала Киріївка, с.Поташня, с.Лугова) та 4 фельдшерські пункти (с. Голдашівка, с. Вовчок, с. Романівка, с. Глинське).
Вторинний — КНП «Бершадська окружна лікарня інтенсивного лікування» на 210 ліжко-місць.
В Бершадській ОЛІЛ працює 82 лікарі, із них з вищою категорією 30 чоловік, один кандидат наук, з першою категорією 35 лікарів, з другою категорією 3 лікарі, 7 інтернів та 6 лікарів-спеціалістів. Загалом колектив лікарні становить більше 470 працюючих. Лікарня є сучасним закладом у діагностичному і лікувальному напрямках. У Бершадській окружній лікарні надають послуги перинатальний центр, неврологічне, терапевтичне, хірургічне, дитяче, поліклінічне, інфекційне відділення, відділення анестезії та інтенсивної терапії.
Функціонує Бершадська станція екстреної медичної допомоги та 2 пункти невідкладної допомоги у селах Маньківці та Шляховій.
До мережі закладів культури Бершадської міської територіальної громади належать: 30 закладів культури клубного типу, із них: Бершадський будинок культури, міський будинок культури, міський клуб, 27 сільських закладів культури клубного типу, в яких працює 91 працівник.
Функціонує 24 бібліотечні заклади: Бершадська бібліотека (17 осіб) та 23 сільських бібліотеки (23 осіб).
Музейні заклади ― 3: Бершадський краєзнавчий музей, народний музей історії села Баланівка, народний музей культури села та галереї Прокопа Колісника в селі Поташня. Кількість штатних одиниць — 10.
У Бершадській дитячій музичній школі імені Р. А. Скалецького 29 викладачів музики навчають 283 учнів.
Видатні уродженці Бершадської територіальної громади:
Доктор технічних наук, лауреат Ленінської премії Олександр Романченко (с.Осіївка), доктор медичних наук Іван Танасієнко (с.Устя), доктор біологічних наук Сава Манзій (с.Осіївка), доктор біологічних наук, член-кореспондент Академії наук і мистецтв Санкт-Петербурга Микола Дзюбенко (с.Крушинівка), доктор технічних наук Костянтин Понько (с.Романівка), композитор Родіон Скалецький (с.Михайлівка), письменники: Микола Скеля-Студецький, Меїр Альбертон, Йосиф Бердичевський, вчений і літератор Матвій Гейзер (м.Бершадь), поетеса Наталка Поклад (с.Маньківка), художники: Прокіп Колісник (с.Поташня), Анатолій Чміль (с.Осіївка), Василь Корчинський (с.Вовчок), літературознавець, критик, доктор філологічних наук Михайло Нечиталюк (с.Устя).
Мешканці Бершадської громади пишаються збереженою історичною спадщиною, а саме історичними архітектурними об’єктами, такими як синагога в м. Бершадь (глинобитна споруда початку XIX сторіччя), костел Святого Станіслава в м. Бершадь (1848р.), а також збереженими та відродженими традиціями народних ремесел вишивання,ткацтва, килимарства, різьблення по дереву, виготовлення ляльок.
Бершадщина багата на ботанічні та гідрологічні пам’ятки природи.
Список використаних джерел:
Бершаді – 550 років: [тематична сторінка до річниці міста Бершадь //Бершад.край.-2009.- 7 жовт.
Дьомін, О. Маловідомі сторінки історії Бершаді. Видання друге, доп.-Вінниц: ТОВ «Меркьюрі-Поділля», 2020.-232с., іл.
Історія міст сіл УРСР. Вінницька область.- Інститут історії Академії наук УРСР. К., 1972.- с.139-140
Паламарчук, Є. Бершадь: Путівник.- Одеса:Маяк, 1978.- 71 с., іл.
Погончик, Г. Бершадщина: з минулого в майбутнє.- Вінниця: Меркьюрі – Поділля, 2013.- 958 с.
Сидоренко, Н. Бершадь: [з історії рідного краю]/Н. Сидоренко//Бершад.край.-1995.- 4, 15, 18 серп.
Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Випуск 9-й. Под ред. Е. Сецинского. Приходы и церкви Подольской епархии.- Камянец-Подольский, 1901, с.793
Цінчик, Ю. Як виростала Бершадь… :[про розвиток міста Бершадь у період 60-80рр.]/Ю.Цінчик//Бершад.край.-2007.- 3 берез.
Шевчук, ф. Вогонь в одежі слова .- Вінниця: О. Власюк, 2006.- 242с., іл.
Щербина, М. Коли заснована Бершадь: [про можливі версії часу заснування міста Бершадь]/М. Щербина//Бершад.край.-2005.-21 верес.
Франко, І. Зібрання творів в 50т. Т.43 Фольклористичні та літературно – критичні праці.- К.: Наук. Думка, 1986.- 480с. Із змісту: Про зруйнування Бершаді в 1617р..-с. 10-13.
