Консультує Бершадське бюро правової допомоги
До Бершадського бюро правової допомоги неодноразово звертаються жителі Бершадської територіальної громади з питанням роз’яснити, як заповідачеві при житті краще розпорядитися своїм майном. Тому надзвичайно важливо визначитися, що краще складати: заповіт, спадковий договір, договір дарування чи договір довічного утримання
Усі ці правочини потребують нотаріального посвідчення, крім деяких винятків за договором дарування. Відмінності між ними полягають у моменті набуття права власності та умов їх набуття (або їх відсутність). Ще однією важливою відмінністю є можливість визнання їх недійсними в судовому порядку та строки позовної давності. Для договору дарування позовна давність становить 1 рік, а для договору довічного утримання, спадкового договору та заповіту – 3 роки.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).
Особливістю спадкування за заповітом є те, що спадкоємець отримує у власність майно лише після смерті спадкодавця. Після складення заповіту, особа й надалі залишається власником свого майна та може вільно ним розпоряджатися.
Заповіт у будь-який момент можна скасувати чи змінити, якщо сама особа цього забажає. При цьому кожний новий заповіт, який складе особа, скасовує попередній. Заповіт можна змінювати безліч разів протягом життя.
Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Якщо заповітом особу позбавили спадщини, то вона не можете одержати право на спадкування, крім випадків, коли такий заповіт визнано судом недійсним.
Підводний камінь: існує таке поняття як обов’язкова частка у спадщині, яку закон гарантує певному переліку спадкоємців за законом, незалежно від змісту заповіту. До таких спадкоємців належать малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки.
Тобто, якщо на момент смерті заповідача будуть спадкоємці, які входять до такого переліку, то особа, якій заповідач у цілому мав намір передати майно, отримає лише певну його частку. І таке право на спадщину встановлюється законом та не може бути змінено у заповіті.
Заповіт надає значну свободу вибору для спадкодавця. Він може скласти один заповіт, або кілька, вказати одного спадкоємця, або декількох, заповісти все майно, або його частину, а також змінити свою думку і скласти новий.
Договір довічного утримання
За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Отже, при укладенні договору довічного утримання набувач одразу стає власником зазначеного в договорі майна. Але, з метою забезпечення виконання умов договору, нотаріусом накладається заборона на майно, яке є предметом правочину. Набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину.
Законодавець також покладає на набувача обов’язок у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання.
Таким чином, для набувача наслідки договору довічного утримання, є більш сприятливим, оскільки людина стає власником майна відразу після підписання договору.
Що стосується відчужувача, то його право власності після підписання договору припиняється; натомість він набуває усі види догляду, матеріальне забезпечення, право довічного проживання у відчуженій квартирі (будинку), а у випадку невиконання умов договору набувачем, право розірвати такий договір, але лише за рішенням суду.
Альтернативою договору довічного утримання є спадковий договір, який полягає в тому, що набувач зобов’язаний вчинити певні дії за вказівкою відчужувача і в разі його смерті – отримати право власності на майно відужувача.
Повноцінний перехід права власності (володіння, користування, розпорядження) до набувача відбувається після смерті відчужувача. На майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження.
За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (частина 1 статті 717 ЦК України).
Договір дарування може укладатися в усній, простій письмовій або письмовій формі з нотаріальним посвідченням такого договору. У випадку дарування нерухомого майна, договір дарування укладається у письмовій формі, нотаріально посвідчується з наступною його державною реєстрацією.
Всі права на майно дарувальника переходять до обдаровуваного з моменту прийняття ним дарунку, яким він може вільно розпоряджатися.
Особа, яка дарує майно, не може встановлювати якісь обов’язки, умови чи обмеження щодо майна, яке подарувала, оскільки договір дарування це безумовний договір. Натомість заповіт може бути з умовою, з обмеженням, з позбавленням права спадкувати і секретний.
Договір дарування скасувати практично неможливо, якщо немає надзвичайно вагомих обставин – як, наприклад, недієздатність на момент вчинення правочину (складання договору).
НАГАДУЄМО:
Захистити свої права і свободи Ви можете звернувшись до Бершадського бюро правової допомоги за адресою: м. Бершадь,вул. Героїв України,8, тел. 2-14-03.
Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги: 0-800-213-103.
