Минають дні, ідуть роки,
Життя листки перегортає…
А біль Афгану - навіки
В душі чомусь не замовкає.
Щорічно український народ, підтримуючи зв’язок поколінь, віддає глибоку шану солдатам і офіцерам, рядовим і генералам, робітникам і службовцям, які пройшли вогняне горнило бойових дій у Республіці Афганістан та інших “гарячих точках” планети. Вже минуло 32 роки з того часу, як останні радянські солдати залишили територію Афганістану. 15 лютого в Україні відзначається День вшанування учасників бойових дій на території інших держав, а для переважної більшості українців – це день вшанування пам’яті загиблих воїнів-афганців. Саме тому цього дня в культурно-освітніх закладах згадують про тих, хто в мирний для країни час опинився на війні, з честю та гідністю виконав свій військовий обов’язок.
З нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав та з метою формування у підлітків патріотичної свідомості 12 лютого в народному музеї історії села Баланівка було проведено годину мужності “Афган – моя кривава рана” для учнів 9-Б класу Баланівського ЗЗСО. Захід організовано та проведено спільно з класним керівником Ларисою Вакуліною, працівниками Баланівського сільського будинку культури Світланою Бендус та Володимиром Клапатюком, працівниками Баланівської сільської бібліотеки Валентиною Олійник та Вітою Білою.
15 лютого виповнюється 32-га річниця виведення з Афганістану обмеженого контингенту колишніх радянських військ. В лютому 1989 року закінчилась війна, яка принесла тисячі жертв, сльози і горе в мирні родини. Учасники заходу згадали героїв тієї страшної війни, полинули в спогади. Наталія Коритна та Лариса Вакуліна ознайомили учнів з передумовами та перебігом афганської війни. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам'ять загиблих на чужій землі та померлих вже після війни. Учасники заходу переглянули відеоматерал “Афганістан - наша пам'ять і біль” та ознайомилися з виставкою “Дороги і стежки Афганістану”. Світлана Бендус та Віта Біла через поезію і пісню донесли до дитячих сердець основну думку: війна – це безумство, це невиправдана жорстокість.
Афганістан - це держава, що знаходиться в південно-східній Азії, де проживає 17 млн. чоловік, з яких 8 млн. афганці, а решта таджики, туркмени, узбеки, хазарейці.
До середини 70-х це була одна з найвідсталіших країн світу. Афганістан - це 70% гірської місцевості з бідною рослинністю, з висотою гір 7-8тис. метрів. 86 тис. населення проживають в аулах, у злиднях. З млн. чоловік ведуть кочівний спосіб життя.
У квітні 1978 року афганський народ піднявся на боротьбу за краще життя. У грудні 1978 року між СРСР і Афганістаном був підписаний договір, за яким Радянський Союз був зобов'язаний переозброїти афганську армію. І а прохання офіційного керівництва афганської держави надати воєнну підтримку.
В кінці грудня були введені десантні частини в Багрем, Кабул та інші великі міста, а згодом вони втяглися в бойові дії по всій території. Присутність чужоземних військ викликала стихійний опір народу. Пік бойових дій припав на 1984-1985 роки.
Афганістан став горнилом для тих, хто туди потрапив. Він навчив юнаків цінувати дружбу, відданість, любов. І знати ціну життя. Адже воно обривалося іноді у неповних 19 років перед їхніми очима.
Через страхітливі жорна Афганської війни пропущено більше 3 тисяч уродженців Вінниччини, відправлених через військкомати області. Важко підрахувати, скільки наших земляків – офіцерів, прапорщиків, рядових, вільнонайманих потрапили туди по інших військових каналах.
В неоголошеній війні взяли участь 150 уродженців Бершадщини. 10 з них не повернулися живими до рідних домівок.
Ось імена баланівчан, які виконували інтернаціональний обов’язок в Афганістані: Василь Андрущенко, Сергій Бондар, Анатолій Жарун, Омелян Кукурудза, Сергій Макогін, Василь Медражевський, Валерій Межиєвський, Володимир Панько, Сергій Поворозний, Михайло Швець, Олег Кокунов (переїхав в Баланівку).
Тривала Афганська війна жорстоко зачепила всіх її учасників. Це незагоєна рана, невідступний біль, порожнеча в серцях батьків і дітей. За хоробрість, сумлінне виконання військової присяги, надійність і благородство їм щиро вдячні народи. В цей день ми поділяємо весь біль втрати з тими, хто втратив на цій війні своїх близьких і віддаємо шану всім учасникам тих подій.
Наталія Коритна, завідувач народного музею історії села Баланівка
