16 березня минає рік, як перестало битися серце нашого земляка, воїна Самборського Петра Михайловича. Петро Михайлович народився 30 травня 1977 року у селі Устя. Енергійний, доброзичливий, щирий, залюблений у техніку. Працював у місцевому господарстві , потім зв’язківцем в відділі телефонного зв’язку, механіком в автобусний парк.
З початком військової агресії на Сході та Півдні нашої держави, Петро не очікуючи виклику з військкомату пішов добровольцем. На протязі 2014 – 2016 років брав участь у бойових діях на Сході України.
З початком повномасштабного вторгнення росії знову стає на захист країни. Усі хто знав Петра не переставали дивуватися його заповзятості, енергії, прагненню воювати, нищити ворога, здобувати перемогу. Він був справжнім воїном. Воював проти окупантів у складі 65-ої окремої механізованої бригади. Був стрільцем.
Старший солдат Петро Самборський, позивний Абрек, загинув 16 березня 2023 року біля села Новоданилівка Запорізької області. Виконуючи бойове завдання, захисник потрапив під ворожий мінометний обстріл. Воїну назавжди 45 років. Загинув вірний син, захисник своєї батьківщини, який до останнього подиху боронив рідну країну, не шкодуючи себе виконував поставлені завдання.
Важко знайти слова розради, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини. Та нехай добрий, світлий спомин про загиблого захисника України стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував.
Вічна пам’ять та слава Захиснику України!
