Народився 6 листопада 1998 року у с. Велика Киріївка Бершадського (нині Гайсинського) району. Навчався у Великокиріївській загальноосвітній школі. З дитинства був цілеспрямованим та сильним волею юнаком. Стас був гарним другом, веселим хлопчаком, любив ганяти у футбол, їздити на велосипеді та ковзанах.
Після школи вступив у 2012 році до кадетського корпусу Львівського військового ліцею імені Героїв Крут, бо прагнув стати військовим, щоб захищати рідну землю, родину, друзів, Україну. У 2015 році став курсантом Одеської академії сухопутних військ, де здобув професію десантника.
Стас дуже любив життя, людей, друзів, рідну землю. Він був людиною відкритого і доброго серця та щирої душі. Патріот, який так мріяв про мирне небо над Україною та щасливе дитинство кожного маленького українця. Військова справа для нього була покликанням.
Станіслав Мартич – офіцер Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, служив у 95 десантно-штурмовій бригаді, місце постійної дислокації м. Житомир. З 2019 року служив у Збройних Силах України у м. Сєвєродонецьк Луганської області. За відмінну службу у травні 2020 року Станіслава Мартича нагороджено медаллю «Захисник Вітчизни». Був спортсменом, займався снайпінгом, грав у фут зал Перша ліга АТО України., команда КУПОЛ.
З перших днів війни Станіслав став на захист України, як вірний захисник України, старший лейтенант Мартич боронив відважно, сміливо, професійно рідну землю. У важких, але успішних боях в селі Кам’янка Стас Мартич разом з побратимами 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штормового батальйону розбили величезну кількість рашистів біля двох батальйонних груп) та звільнили його. У боях у селі Довгеньке, що біля м. Ізюм Харківської області 11 травня 2022 року шалений обстріл ствольної артилерії зупинив життєвий політ нашого героя. У боротьбі за рідну Україну, за її свободу та незалежність, Стас віддав життя захищаючи Батьківщину і кожного з нас. Не вистачає слів, щоб передати смуток та біль втрати. Для родини, друзів, побратимів, односельців він назавжди залишився щирим, справжнім, добрим, надійним і вірним, та житиме у спогадах, у мріях.
У вічній скорботі залишились мати Любов Олексіївна, батько Федір Петрович рідні та друзі загиблого Станіслава.
Указом Президента України № 468/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старшого лейтенанта МАРТИЧА Станіслава Федоровича (посмертно) нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Поховання відбулося 15 травня 2022 року у с. Велика Киріївка. Герої не вмирають! Вони завжди живуть у наших серцях та захищають нас з небес!
