Сокиринський Ярослав Володимирович народився 26 листопада 1994 року в с.Баланівка Гайсинського району Вінницької області. Після закінчення Баланівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст., навчався у Ладижинському коледжі Вінницького національного аграрного університету, на факультеті «Експлуатація та ремонт машин і обладнання агропромислового виробництва» навчався на відмінно, був дуже відповідальним та цілеспрямованим. Після закінчення коледжу здобув кваліфікацію техніка-механіка та отримав диплом з відзнакою. Далі Ярослав навчався у Національному університеті біоресурсів природокористування України. НУБІП України, отримав спеціальність «Інженер – механік», закінчив кафедру військової підготовки. Саме це навчання, напевно, змінило всі його плани на майбутнє.
У 2017 році Ярослав Сокиринський був призваний на службу до лав Збройних Сил України, після цього його життя змінилося з мирного на тривожне, сповнене небезпек. За час проходження служби отримав багато грамот та подяк, нагород, присвоєно військове звання – підполковник. Ярослав був високосвідомим громадянином України, вірним, відважним і мужнім захисником, а ще справжнім другом, коханим і люблячим чоловіком, прекрасним сином та людиною високої честі і гідності. Мир в Україні і безпека родини для Ярослава були понад усе. Він ризикував життям заради українців, кожне бойове завдання виконував, як високопрофесійний воїн. Любив життя, мріяв жити у мирній Україні із своєю коханою, мав багато планів на майбутнє.
01 червня 2023 року підполковник Ярослав Сокиринський, вірний військовій присязі, виявивши стійкість і мужність, загинув у бою з окупантом за нашу рідну Україну.
Односельці назавжди запам’ятають вихованість, працьовитість, дружелюбність, витривалість, старанність Ярослава, побратими його відданість, вірність та мужність, родина – його любов, щирість, турботливість. Ярослав загинув за кожного з нас, перед його сміливістю і мужністю ми низько схиляємо голови. Йому тільки 28, а вже підполковник! Загинув як Герой .
Важко знайти слова втіхи для молодої дружини, для рідних, друзів і побратимів, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини, та нехай добрий, світлий спомин про нашого захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті всіх хто знав його, любив і шанував.
Сумуємо разом із Вами, низько схиляємо голови у скорботі.
Герої не вмирають, вони залишаються у наших серцях!
