У кровопролитній війні за волю і незалежність України віддав своє життя наш односельчанин, відважний воїн, Герой Козійчук Віктор Павлович.
Віктор був солдатом 95 десантно – штурмової бригади, займав посаду гранатометника. 31 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання загинув біля населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області. Він був до останнього вірний військовій присязі.
Народився Віктор Козійчук 24 жовтня 1980 року в селі Війтівці Гайсинського (Бершадського) району Вінницької області. Навчався у Війтівській школі та у 1996 отримав свідоцтво про неповну загальну середню освіту. Навчання продовжив в учбовому пункті Бершадського РП «Агромаш» та здобув спеціальність тракториста.
З 1997 року по 2017 рік працював трактористом ПАТ «Птахокомбінат «Бершадський», з лютого 2019 року працював трактористом – машиністом сільськогосподарського виробництва у ФГ «Новосулківське». На роботі зарекомендував себе як здібний, відповідальний і старанний працівник, добре знався на автотракторній техніці і міг працювати на всіх видах тракторів. У 2021 році пройшов навчання у Вінницькому обласному навчально-курсовому комбінаті аграрної освіти і здобув професію «Тракторист – машиніст сільськогосподарського виробництва категорія D1, E1,Е2».
1 травня 2023 року був призваний до лав Збройних сил України. Після проходження навчання Віктор з гідністю виконував бойові завдання, був вірним побратимом. Але, на жаль, війна забирає найкращих синів своєї Батьківщини…
Віктора Козійчука знають в селі як щиру, відкриту людину, хорошого друга, гарного господаря, люблячого чоловіка та батька, турботливого брата та дядечка. Понад усе він любив свою сім’ю та завжди знаходив час для рідних. « Такого батька як у мене ще треба знайти…У нього були золоті руки: він малював, робив ковані речі, ремонти. Все, що є на подвір’ї, то його робота» – теплими спогадами зі сльозами на очах ділиться про свого батька старший син Віталій, якого ще змалку Віктор навчав всього, що знав сам . Віталій завжди цікавився технікою, тому й вирішив вступити до ВНТУ на факультет машинобудування і транспорту , де й навчається в даний час на третьому курсі.. Сумує за своїм любим батьком і менша донечка Віктора , десятикласниця Людмила, яка вже ніколи не відчує батьківської підтримки та опори. Залишилася вдовою дружина, рідна матінка та сестра втратили дорого сина та брата. А ми – односельчанина, працьовитого, чесного та привітного.
7 вересня війтівчани зустрічали траурний кортеж із загиблим воїном живим коридором з квітами, стоячи на колінах, віддаючи свою шану нашому Герою. Сотні людей прийшли, щоб вшанувати пам’ять військового та провести його в останню путь. Важко підібрати слова підтримки у такі моменти рідним і близьким загиблого. Співчуваємо і сумуємо разом з ними.
Вічна пам’ять і шана Герою!
Царство Небесне його безмежно добрій і щирій душі!
