Рудь Павло Володимирович народився 20 червня 1981 року у с.Устя Навчався в Устянській загальноосвітній школі. В 1996 році після закінчення 9-го класу вступив до Гайворонського машинобудівного технікуму. Далі продовжив здобувати освіту в Харківському автодорожньому інституті.
Працював у фірмі «Агропартнер», яка займалась ремонтом та реалізацією запчастин. В останні роки Павло Володимирович працював приватним підприємцем. Захоплювався полюванням.
26 травня 2023 року був мобілізований до Збройних Сил України. Відкритий, щирий, добрий Павло Рудь був справжнім чоловіком та патріотом своєї країни. Людиною слова та діла. Він цінував життя і мав на нього чимало планів, але не судилося їм здійснитись… Він служив правдою та волею за нашу Україну, за спокій сердець та за майбутнє кожного українця, а особливо своєї родини.
Свій останній в житті бій мужній воїн, вірний син України Рудь Павло Володимирович прийняв 04 жовтня 2023 року. Під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Підгір’я Херсонської області його життя обірвала ворожа куля… Павло поклав своє життя за незалежність та свободу нашої держави. Загинув чоловік, син, батько, брат, товариш, односельчанин – чуйний, ввічливий, уважний, відвертий, відданий українець.
Всі хто знав Павла запам’ятали його – доброзичливим, усміхненим, чесним, порядним, відповідальним.
08 жовтня 2023 року Бершадська громада провела в останню путь та попрощалася з нашим земляком, Героєм – Рудем Павлом Володимировичем, жителем с. Устя.
Без батька залишилися троє дітей: Олександр, Марія, найменшому синочку Максиму лише 4 рочки, без чоловіка залишилась дружина Олена Валентинівна, без сина зостались мати Марія Петрівна та батько Володимир Пантелеймонович. Він залишиться для них назавжди справжнім Героєм – взірцем хоробрості та стійкості і завжди буде їхнім захисником на небі…
Низько схиляємо голови в пошані перед відважністю, стійкістю та патріотизмом нашого Героя й висловлюємо глибоке співчуття рідним Павла Володимировича від усіх мешканців громади.
Ще ніхто не вигадав слів, якими можна зарадити горю. Та нехай добрий, світлий спомин про Павла залишиться у пам’яті рідних, друзів, усіх, хто знав його, любив і шанував.
Сумуємо разом, низько вклоняємося у скорботі. Нехай душа загиблого захисника Павла Володимировича знайде вічний спокій…
Герої не вмирають, вони продовжують захищати нас із небес! Герої йдуть у небеса.
